Шевченко і Франко

2016-03-29

/Files/images/Рисунок7.jpg

Франко прийшов, як наступник Шевченка, щоб орати ту землю обітовану, яку Шевченко віднайшов для свого народу; щоб "пробивати дороги в її лани неорані, давні перелоги" (за словами Куліша в час його позитивної творчости), щоб "лупати" скелі. Говорячи прозаїчними словами - вести тяжку працю освідомлення свого суспільства й виводу його з застою та інертності до живої акції боротьби за визволення й поступ.

"Він був сином мужика — і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком — і став велетнем у царстві людської культури. " — писав Іван Франко.

Геніальність великого Кобзаря є незаперечною: він був обдаро­ваним художником, поетом, прозаїком і драматургом, а крім цього, громадським діячем. Лише частини такого таланту вистачило б, щоб стати непересічною, помітною особистістю, але він не зупинив­ся на чомусь одному, розвивав усі свої здібності. Хоча, звичайно, головним для нього було слово, яке стало зброєю, за допомогою якої поет намагався захистити нещасних і збудити народ.

Ім’я Шевченка відоме не лише українцям, геній цієї людини вже давно вийшов за межі нашої країни. Його твори перекладені на багато мов світу, а в сусідніх країнах вірші Тараса Григоровича вивчають в школах на уроках світової літератури. Пісні, написані на його твори, давно вже стали народними — і чи не є це найбіль­шим свідченням визнання його таланту.

Велика заслуга Франка полягає у тому, що він своїми статями, перекладами віршів популяризував творчість Шевченка на Заході.

У нашій школі було проведено урок – конференцію з німецької мови, присвячений літературній творчості Т.Шевченка і перекладацькій І Франка. Вірші великого Кобзаря «Заповіт», « Думи мої…», «Світе ясний…», «Зацвіла в долині…», уривок з поеми «Катерина», «Мені тринадцятий минало», «Зоре моя вечірняя» звучали німецькою мовою, а потім дублювалися українською. Було цікаво, незвично, але приємно чути твори геніального поета на мові іншого народу. Душевність та виразність читання віршів учнями 7 класу допомагала сприймати поезію присутнім старшокласникам та вчителям. Усіх переповнювала гордість за справжніх синів свого народу – Т.Шевченка та І.Франка.

/Files/images/Рисунок8.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 78

Коментарi